наша мова

[Монекинеко]

Юля, на мій погляд ви плутаєте грішне з правєдним. Який фільм жахів можно зрівняти з долею матері, яка вирішує який дитині жити, а який померти?
Вам не подобається правда, не читайте, не дивіться. Ваше право. А право письменника писати те що він рахує за потребу. А геній він чи ні, що йому друкувати, що ні , Хвала Господу, вирішую не я і не ви.

[ЛюдмилаНиколаевна]

Ще один вірш Ліни Костенко. (Без жахів)

КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ

Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.
Я вас ділю на види і на ранги.
Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
мої гантелі, турники і штанги.

Спортивна форма — гарне відчуття.
Марудна справа — жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію.

Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
Дрібнота буть не годна ворогами.
Якщо я маю біцепси душі —
то в результаті сутичок із вами.

Отож хвала вам!
Бережіть снагу.
І чемно попередить вас дозвольте:
якщо мене ви й зігнете в дугу,
то ця дуга, напевно, буде вОльтова.
***
Юлічка, цей вірш спеціально вибрала для Вас.
Тут лірика і нічого іншого.

ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНСУ

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.

[Монекинеко]

Ну должна же граница быть какая-то ???

У правди немає меж, вона така як є. Вам не подобаються журналісти? Вони лише дзеркало суспільства.

[Алеся]

"Придя со школы домой, моя дочь спросила: «Папа, а были украинские писатели, которые не страдали?» «Были, – ответил я. – Но они становились русскими классиками, и их имена навсегда с позором вычеркнуты из истории украинской литературы». " Олесь Бузина

[JULIE]

Друзья, я прекращаю спор. Не люблю ДОКАЗЫВАТЬ свое мнение. Мне достаточно его высказать и я имею на это право точно так же ,как каждый имеет право на свое мнение и видение ситуации. Вы же парируете каждое мое высказывание и предпочитаете ,чтобы последнее слово было за Вами. При этом не всегда приводя веские аргументы .Но кто-то из великих сказал, что человек,который считает ,что он во всем прав, погиб для морали. А я считаю,что НЕТ одной правды. У каждого своя правда.

[Giorgio]

JULIE - поезія не створена для суто відображенння карамельно-пастельних моментів. А от саме з поезії такі моменти вражають ще глибше і ти про себе кажеш - ніколи не буду легковажно ставитися до цієї теми. Оці всі гадості мали місце в історії нашої країни. А колись усі історичні події передавлися в піснях, в поезії. Тому немає нічого дивного в "шакірующєй паезіі".

[JULIE]

Людмила Николаевна, отвечу по-поводу Афганской поэзии Розенбаума. Я не так много слышала его песен на эту тему, но те,что слышала, берут за душу и мне нравятся. А возмущаюсь я насчет выше приведенных двух "шокирующих стихотворений ". Вот они мне ну совсем не понравились. Имею право.
А по-поводу темы голодомора.... ну СЛИШКОМ много её стало в последнее время.... Я считаю,что это конъюнктурная тема. Раньше партия заставляла писать про " дыр-дыр-дыр" , а сейчас националистический политический бомонд принуждает к написанию голодоморной темы. Создается впечатление, что мы нация,которую постояннно били все кому не лень. А где же наши победы ? Где прекрасное ?

[Ксения]

Поет - майстер слова, співець прекрасного, високого, але поет- це і душа народу, його історія і біль. Не може поет мовчати про страшне, про те, що болить людей, бо тоді він з поета перевтілюється у декадента. Декаденство- напрямок літератури , який спрямований на оспівування чистого, прекрасного, не затьмареного буднями життя. Згодом цей вислів став клеймом для тих літераторів, які любили в поезії себе. Не було гіршого для поета, ніж почути в свою адресу слово декадент.

Я декадент? Се новина для мене!
Ти взяв один з мого життя момент,
І слово темне підшукав та вчене,
І Русі возвістив: "Ось декадент!"

......................................

Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.

Я з п'ющими за пліт не виливаю,
З їдцями їм, для бійки маю бук,
На празнику життя не позіваю,
Та в бідності не опускаю рук.

Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент,
А для пісень на "шрррум" настроїть ліру.
Який же я у біса декадент? ( Іван Франко)

Кожен сам вибирає яку літературу читати: ту, що відображає життя, чи ліричну поетику. Якщо автор талановитий, то насолоду можна отримати і від однієї і від іншої літератури. Це залежить від потреб людини, а не від поета.

У Пасторалі 20сторіччя відображенно жахіття повоєнного життя. Якщо б це було описано прозою - сприймалось би набагато легше. А якщо це написано Ліною Костенко, то заставляє жваво прцювати уяву.
Фільми жахів надумані, розбавлені спецефектами, а у Костенко і Тичини життя: гірке , трагічне , але правдиве життя.
І ще, перше ніж цитувати таких як Бузина, проаналізуйте його твори, визначте їхню літературну цінність, пошукайте , що він ще сотворив, крім того бруду , яким час від часу поливає певну історичну особистість ( зауважте, що саме ту особистість, якої уже немає в живих і яка не подасть до суду). а потім уже подавайте іншим його слова як вагому цитату. Я не знаю жодного літературного твору Бузини, який би заставив мене подивитись на нього як на літератора, критика, історика. Може хтось знає? Хотілось би почитати літературні твори цієї людини. Саме літературні, а не той бруд , який він називає дослідженнями на уже мертвих людей. Віші , наприклад, чи оповідання, поему, роман. Може це я така нетямуща і не можу відкрити для себе великого Бузину?

[Teona]

Ксения, посперечаюся з вами Бузина - то до всього людина-скандал, такі типажі є усюди. У нього багато классних оповідань і в шаржовому стилі у нього виходить добре писати. Через те, що він десь там "проти всіх" не можу сказати, що він погано пише! Просто обрав для себе таке амплуа.

А про "ту людину", то напевне ви про Шевченка, то комерційний твір і якби він оспівував Шевченка - ніхто б те не читав.

[Ксения]

Якщо маєте силку на твори Бузини , скиньте. Я дійсно нічого не читала, а хотілось би мати про нього хоч якесь уявлення, крім того, що склалось з дослідження про Шевченка і тих сттійок , що читала.

[ЛюдмилаНиколаевна]

[Создается впечатление, что мы нация,которую постояннно били все кому не лень. А где же наши победы ? Где прекрасное ?

Бо таки били, кому не ліньки. Земля у нас родюча, природа багата і рослинами і корисними копалинами. Ласий дуже шматочок - Україна.
Іго монголо-татарське 300 років мордувало.
Терплячий дуже народ у нас. Піднімається, коли вже взагалі жити несИла далі.
Коліївщина була, повставав народ. Росія нещадно придушила повстання.
Були перемоги і Січ Запорізька була. Гетьманів, до речі, вперше в історії вибирали самі ж козаки. Це були перші демократичні вибори.
Все це колоритно описано, наприклад, у книзі Аркаса Миколи Миколайовича - "Історія України-Русі". Книга видана в 1908 році, за рік до смерті автора. Це був український культурно-освітній діяч, історик, композитор і письменник.
До речі, він відкрив на власні кошти народну школу з українською мовою викладання (заборонену владою).
Цю книгу за радянського періоду видавали тільки мігранти. Хоча нічого антирадянського у ній немає і бути не може, тому що вона вийшла у 1908 році. Автор також не є противником лівих ідей. Але в «Історії України-Руси» сказано багато нехорошого в сторону Російської імперії. Але тільки доти, поки Росія гнобила український народ і його свободу. Наприклад, не замовчує факту, що за царювання Єлизавети Петрівни при царському дворі дуже прихильно ставилися до всього українського. До речі, як у свій час до французької і німецької культур.
То що ж не сподобалося радянській цензурі? Перше пояснення, яке приходить на думку: Радянський Союз був ніяким не союзом народів, а імперією Росії.
Юлія, майте свою думку, ніхто не заперечує. Ніякої неприязні до Вас не маю.
Лише хочу сказати, що якщо казати щось "за" чи "проти" відносно якогось питання, треба хоча б поцікавитись, а що ж насправді було. Тобто хоч трохи вивчити цю тему, тоді робити висновки. Не ображайтесь, але я чомусь думаю, що ви не станете й читати цю книгу...

[Ксения]

то комерційний твір і якби він оспівував Шевченка - ніхто б те не читав.[/quote]

Є така викладачка Слоньовся Ольга. Вона свого часу написала чудовий курс лекцій по багатьом письменникам України. У книзі наведено цікаві маловідомі факти з життя письменників, описані романтичні захоплення. Але усе це подано як факт, а не як думка чи судження, певних людей. Немає такої людини, яка б усім подобалась. У кожного з нас є дві сторони, а Бузина чомусь показав сам негатив. Зрозуміло , що стаття заказна, але таким чином іти до визнання і відомості низько і гидко.

[Teona]

Ксения, Бузину вже не один канал на ток-шоу не запрошує ))) Я ж і кажу скандал, що більше навколого нього багна, то йому ліпше
А оповідання я його колись в журналах читала, ніби чоловічих якихось, а в мережі щось нічого у вільному доступі немає. Але хочу купити книжку "Верните женщинам гаремы", неоднозначні відгуки, але кажуть весело))

ЛюдмилаНиколаевна, що більше дістається, то сильнішими стаємо. Мо` воно і добре У нас є СВОЯ історія, і я теж за те, щоб її відокремлювати від Росії і від СССРа загалом

[ЛюдмилаНиколаевна]

[ЛюдмилаНиколаевна, що більше дістається, то сильнішими стаємо. Мо` воно і добре У нас є СВОЯ історія, і я теж за те, щоб її відокремлювати від Росії і від СССРа загалом

Саме про це і йдеться у вірші Ліни Костенко "КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ " (читайте вище).

[Teona]

тож я і підтримую