mia, я не дуже зрозумів, чого у вас проснулись замашки бедуїнської верблюдиці, але можна, я вам розкажу, як у Львові ставляться до святкування дня Перемоги, в масі?
1) Всі визнають, що це заслуга тих, хто воював проти німців. І ветеранів Червоної Армії і (увага!) УПА (
http://myukraina.mirtesen.ru/blog/43420357459), тобто у Львові за те, щоб упівців визнати воюючою стороною також.
2) У Львові без захоплення ставляться до радянського минулого і щиро не розуміють, чого це ми мали вішати червоні прапори (які нагадують про загибель українців в голодомор, НКВДистські репресії, асоціюються з нищенням української мови й культури) , коли ми маємо державний, Україна в складі СРСР під час війни понесла величезні втрати, СРСР і політика Сталіна не спромоглися вберегти Україну від величезних людських втрат, ба, навіть сприяли цьому (штурм Дніпра, на убій кинуто дивизії з українців, а Путін розпатякував про те, що внесок України ну був не те щоби незамінний і т.д.)
3) Нам би була більш прийнятна ситуація Дня пам'яті в день перемоги, памяті людей, які своєю мужністю, патріотизмом відвоювали свою Батьківщину - у когось це був весь СРСР, у когось - маленький хутірець в горах, не бундючні паради проржавілої військової техніки, які вимагають купи грошей, а ліпше доплата ветеранам.