Що мене дуже дивує - я часто зустрічаю в інтернет-співрозмовників з України люту ненависть до Львова і львів'ян. Бризкання слиною, тавро бандерлогів і нациків і т.д. В мене від здивування тоді просто круглі очі. Я це не можу зрозуміти. Ну нехай українізація проводиться в такий спосіб, що викликає шалений спротив і протести частини населення, ну але я особисто тут при чім? У владі львів'ян практично немає.
Ясна річ, що маючи під боком такого "доброго" сусіда, для мене питання мови досить важливе - так як єдина мова і один народ. А не два народи в одній державі. Є у нас аналоги тої пані з Донецька, про яку писала Ксенія, в мене такі навіть в родичах числяться.

Але тим не менше і я і дуже багато львів'ян абсолютно нормально спілкуються з російськомовними. І мені на думку не спадало, що кримчанин зобовязаний в побуті говорити виключно українською. Є документація, мова діловодства, офіційна мова дипломатів, мова науки - українську треба знати, а не фиркати, це мова держави, в якій ти живеш. Якщо ти мову зневажаєш і ненавидиш - то чи тобі потрібна така держава?
80% журналів, газет і т.д. випускаються російською мовою. На телебаченні на жодному з каналів частка української мови не перевищує 46% (це був максимум). Я ввжаю, що українізація потрібна, але не такими незграбними методами (привіт з СССР).