Маша Арбатова про Эстонию

[Feodor]

С ГРУСТЬЮ О ТАЛЛИНЕ

Кто же не любит Таллин? Я люблю его настолько, что каждый раз возвращаюсь из Прибалтики именно поездом и именно через Таллин; не смотря на то, что в Москву идёт теперь всего один состав, с билетами беда, остановка на обеих границах по часу, а купе обнюхивает прилежная добродушная овчарка. За то можно день-другой побродить по Старому Городу, поглазеть на Кадриорг, купить пол-чемодана "Ванна Таллина" и невероятно вкусного ржаного хлеба. Я бы ещё чего-нибудь купила, но, увы, купить в Таллине теперь больше нечего. Знаменитый трикотаж умер, керамические сувениры лепятся в Литве, а вязанные вещи с национальным узором сделаны не добрыми руками пожилых эстонок на хуторах, а вязальными машинами в Китае…

Но в этот раз мы с мужем поехали в Эстонию не разглядывать очертания древних зданий и вдыхать запах моря, а "нести разумное-доброе-вечное". Фирма "Study Steps" пригласила меня провести в одиночку мастер-класс о психологических проблемах женщин, мешающих реализации на брачной ярмарке; и вместе с мужем провести вечер для любителей Индии с презентацией книги "Дегустация Индии". Фирма "Study Steps" принадлежит троим приятным во всех отношениям жителям Таллина, состоящим в конфигурации "семейная пара плюс одноклассница жены". Все трое успешны в основном бизнесе, и, как мне показалось, создали обучающий проект "Study Steps", чтобы немного раскрасить "жизнь в русском гетто".

Словосочетание "русское гетто" мой собственный конструкт, сами они, безусловно, считают, что живут в демократическом удобном и комфортном европейском государстве, вступившем в Евросоюз, Нато, евро и автоматически сопутствующее этому счастье.А жизнь в России представляют себе по телеканалу, на котором стоит цифра номер 1, но на наш Первый канал он похож, примерно, как я на президента Обаму. Это причудливо концентрированный мусор из криминальных расчленёнок, дебилизирующих сериалов, несвежих чернушных ток-щоу и прочих "ужасов, ужасов, ужасов…" В Таллине люди в целом живут как на Луне и задают вопросы "а у вас разве защищена частная собственность? А Ходорковский?" или говорят "но ведь мы можем выезжать в Европу!" Словно мы из России категорически не можем в неё выезжать...

Перечислю обнаруженные признаки эстонской европейскости :

1. НАТО - аж восемьдесят эстонских парней служат миротворцами в горячих точках, посему большинство русских студентов, не берут гражданство, ведь государство не даёт полной отсрочки на время учёбы;
2. дети жителей Эстонии могут бесплатно поступать в европейские вузы; не могут поступать в российские не только потому, что дорого, а потому, что не сдадут у нас экзаменов - то есть, среднее образование (со слов жителей Эстонии) у них даже ещё хуже, чем у нас - ровно как в Европе;
3. нет никаких ограничений мелкому бизнесу, фирму можно открыть по интернету за 40 минут, и пока ты не стал сильно богатым, тебя никто не кошмарит;
4. голосование на выборах идёт по мобильному телефону - с одной стороны можно в этот день ехать на дачу нюхать розы, но с другой, у нас хоть от компартии есть вменяемые наблюдатели, которые каждый год в столбик считают количество сфальсифицированных голосов, и, хотя, не доводят судебное дело до конца, и договариваются с властью посередине, всё-таки в какой-то момент машут выборной липой, что совершенно нереально при мобильном голосовании;
5. квартплата огромна как Европе, дотации практически нет даже для стариков;
6. цены офигенно высокие как в Европе, зарплата при этом как у нас;
7. таможенник ровно как в Европе не понимает русского, правда в Европе его бабушка и мама не жили и не учились на этом языке, и у него нет общей границы с Россией; но взять русского на госслужбу невозможно - как нам объясняли в Таллине : "Сначала они говорят, что вы не знаете эстонского языка, а когда вы его выучиваете, вам говорят, что в вас недостаточно эстонскости!";
8. демографическая проблема такая же острая как в Европе, но, наученный горьким опытом чужой мультикультуности, премьер-министр бесконечно ездит в Китай договариваться то о стройках вместе со строителями, то о транзите товаров вместе с проводниками, то о проведении скоростных трамваев вместе с дорожными строителями;
9. правительство настроено на заезд китайцев потому, что мужики у них не бегают с бомбами, а бабы не ходят в хиджабах; в отельном телевизоре в компанию европейских телеканалов идёт китайский с изысканными сериалами и гастрономическими шоу, в которых на ваших глазах готовят и едят практически всё, что шевелится на нашей планете;
10. Эстония тратит в три раза больше денег на туризм, чем Латвия, и в каком-то смысле стала скандинавской пивной - сюда толпами ездят отрываться по дешовке шведские старики и финские лесорубы, они основные потребители алкоголя и проституции, т.к. дома это или дорого, или запрещено.

Теперь перечислю обнаруженные признаки неевропейскости :
1. тротуары не чищены в принципе, а вяло посыпаны каменной крошкой - сказать, что ходить по ним опасно, ничего не сказать, по ним могут передвигаться только безумные бабки, заразившиеся от шведов ходьбой с лыжными палками, остальные передвигаются, не отрывая подошв от земли;
2. за зиму от сосулек в Таллине с населением 400 000 погибло два человека;
3. жуткий сервис - горничные выбрасывают мусор из номера после предыдущих постояльцев в одной самых приличных гостиниц только после пинка, официанты в городском общепите работают как сонные мухи - проблема общая для всей Прибалтики "только научится носить поднос или застилать кровать, переманивают работать в Европу";
4. лучшая кухня - сетевое латышское "Лидо", остальные посещенные места - столовки по цене дорогих ресторанов, видимо, поваров тоже сманили в Европу;
5. с интернетом в Эстонии не забалуешь, например, один физик просто переводил эстонские политические статьи на русский и размещал на своём блоге - его вызвали в местную службу безопасности и объяснили, что этого делать не надо, он написал об этом в блоге и перестал переводить статьи, по интонации напомнило Китай;
6. везде, где мне предстояло вякать на этнографические и психологические темы, мягко предупреждалось или подразумевалось, что о политике говорить не надо, по интонации напомнило Белоруссию;
7. со СМИ тоже проблемы, после пресс-конференции, на которой объяснялось, что сегодня будет вечер, посвященный Индии, а завтра мастер-класс посвященный психологическим проблемам, журналисты в основном написали "Арбатова приехала демонстрировать индийского мужа и агитировать "делай как я" - по интонации напомнило провинциальную эмигрантскую межпуху;
8. с языком - многие русские отдают детей в эстонский детсад и школу, чтобы те лучше вписались в государство, но через некоторое время дети начинают стесняться родителей, и требовать, чтобы приходя за ними, они разговаривали только по-эстонски;
9. с политикой - нынешний премьер идиотским переносом памятника подлил бензину в уже успокоившийся костер национализма, теперь в любой военный праздник возле памятника горы цветов, которые ему прежде и не снились;
10. с национальной идеей - местные говорят, что национальная идея у нынешнего политического режима "если не будете голосовать за националистов, придут русские и снова отправят вас в Сибирь", а у рядового эстонца она "взять побольше денег у запада, а потом свалить туда с этими деньгами"; понятно, что количество русских при переписи занижается;
11. с идентичностью - один собеседник гениально сформулировал, что "Эстония ощущает себя ребёнком, сданным в детский дом, которому предоставилась возможность, наконец, найти сразу двух мам, Европу и Америку, которые вот-вот прижмут к груди и вознаградят за все страдания";
12. с ощущением национальной самобытности - по телевизору показывали местный бал, посвященный Дню Независимости, на который вип-персоны приходили или в бальном или в национальном; представьте себе немолодую помятую номенклатуру в расшитых рубашках с необъятными женушками в каскаде юбок и чепцах, как у старой графини в "Пиковой Даме", короче, зрелище не для слабонервных… впрочем, вполне гармонирующее с инфернальным флагом, в котором белый, черный и голубой создают на улицах ощущение не Дня независимости, а дня траура.

Я очень люблю Таллин, и хочу, чтобы он "достался" как туристическое чудо и моим внукам. Я очень люблю эстонцев, потому, что они милые, чудные, вежливые, спокойные.
Но, если всё увиденное и услышанное расставить по клеточкам, с учетом количества молодежи, бегущей на заработки в Европу и того, что общее население страны 1 000 000 человек, получится, что
через 10 лет в Эстонии не будет молодых людей, говорящих по-русски;
через 20 лет в Эстонии не будет молодых людей, говорящих по-эстонски;
через 30 лет в Эстонии не будет молодых людей, говорящих не по-китайски и арабски…

И думать эстонской власти сегодня надо об этом, а не о том, что русские снова отправят их в Сибирь, на данном историческом отрезке у русских совсем другие задачи. В том числе и по теме Сибири. И думать надо быстрей, чем это принято в Эстонии, ведь как они шутят сами, "эстонская порода борзой выведена, чтобы охотиться на раненых черепах…"

Взято здесь: http://www.marbatova.ru/UltraBoard.cgi? ... ID=1935075

[Манула]

Чотири думки про те, чому Україна – не Естонія

Анастасія Зануда _ Четвер, 14 жовтня 2010, 11:42


Моя тижнева осіння відпустка в Естонії збіглася у часі із візитом до Таллінна українського прем'єра Миколи Азарова. І хоча у відпустці принципово не стежу за новинами, кілька разів телевізійний пульт у готелі клацнув на кількох обличчях, - і як у жарті початку 90-х, "довго перечитував пейджер, багато розмірковував."

Думка перша, аеропортна

Зазвичай в Естонії я починаю відпочивати ще в талліннському аеропорту. Літак пришвартовується виключно до "рукава." 10 років тому, коли я вперше потрапила в Таллінн, аеропорт був незвично чистим і затишним, але дуже маленьким - він нагадав мені летовище у Сімферополі, куди навіть летіти з Києва так само близько півтори години.

Тепер талліннський аеропорт, реконструйований за гроші Єврокомісії, пропускає до 5 мільйонів пасажирів, включно із транзитними, а 400-тисячна естонська столиця щороку приймає понад 2,5 мільйони туристів - стільки ж, скільки і Санкт-Петербург, і вдвічі більше, аніж усе населення Естонії, що становить 1 мільйон 342 тисячі осіб.

У світлій, чистій, по-скандинавськи простій і затишній будівлі аеропорту все зрозуміло і логічно - паспортний контроль, отримання багажу, митний контроль і хол із обміном валют.

Валіза, яку я принципово не загортаю у плівку, як завжди, пошматована: цього разу з неї збили останній замочок, який я вішаю лише заради того, аби в дорозі на валізі не розходилася "блискавка," всі кишені розкриті. Це - останнє "вітання" з Батьківщини, адже після жодного іншого аеропорту світу з моєю валізою таких перетворень не відбувається. Повністю струшую "порох" Батьківщини зі своїх ніг у вестибюлі аеропорту, де до мене не кидаються чоловіки в адідасівських штанях, що вигукують "девушка, таксі, таксі."

У Таллінні я без сторонньої допомогу знаходжу таксі - вони стоять невеличкою чергою, одразу біля виходу. "Перевиховання" талліннських таксистів було однією із перших справ місцевої влади після того, як Естонія повернула незалежність. Тепер таксі, із якого для багатьох відвідувачів Естонії починається знайомство з цією країною, - це чиста, сучасна машина, в якій не тне тютюном, не грає Шансон чи Руське радіо, водій не у шортах чи "треніках," і в якому платиш виключно за лічильником. Дістатися від талліннського аеропорту до старого міста коштує вдвічі дешевше, аніж з Лівого берега в Києві до аеропорту в Борисполі. Утім, до центру міста можна дістатися і автобусом, комфортним і пристосованим для пасажирів із валізами. Це коштує 20 крон, або 1.3 євро.

Думка друга, подорожня.

Легені одразу відчувають незвичну чистоту повітря (інший бензин), очі дивуються на якусь непристойно малу кількість "мерсів" та "джипів," вухам незвично від відсутності звукового сміття. В Естонії мало хто гучно розмовляє по мобільнику у громадських місцях чи у транспорті. Зазвичай, просто просять передзвонити, і не починають життєво-важливих розмов на кшталт "ну, а ти? - а він що?". З часом в Естонії, так само, як і у Фінляндії, що виробляє Nokia, або у Швеції, батьківщині Ericsson, складається враження, що люди взагалі живуть без мобільних телефонів. Насправді ж, рівень розвитку технологій такий, що дозволяє естонцям не тільки голосувати через Інтернет, - все більше людей віддають перевагу роботі у "домашньому офісі", не створюючи автомобільних пробок і працюючи у комфортних для себе умовах у своїх одно-двоповерхових котеджиках із неодмінною низькою та прозорою огорожею та галявинкою перед входом.

День у Таллінні, і я вирушаю на Сааремаа, найбільший острів Естонії. Їду майже через усю країну. Крім звичного приємного "ш-ш-ш-ш" нормальної європейської дороги, відремонтованої так само частково за гроші ЄС, чудові осінні краєвиди із золотими березками та темними соснами, відсутність сіл і велику кількість хуторів, звертаю увагу на нові речі. Наприклад, вздовж багатьох доріг прокладені нові стежки для велосипедистів, якими вже активно користуються. Або свіжий ремонт на поромі, що з'єднує велику землю із островами - Міху та Сааремаа.

Думка третя, телевізійна

Врешті, вже у готелі на Сааремаа, між ранковим та вечірнім запливом у басейні та виходом на каву у центр містечка, клацаю по телеканалах. На Euronews естонський прем'єр Андрус Ансіп дуже пристойною англійською розповідає про перехід Естонії на євро, заплановане на 1 січня наступного року. Це живий діалог із журналістом, який ставить досить провокативні питання. Прем'єр намагається аргументовано на них відповісти, пояснити логіку дій уряду, хоча, зрозуміло, що питання дуже і дуже неоднозначне.

Згідно із вересневими опитуваннями, детально розуміють порядок переходу на євро 89% населення Естонії. При цьому сам перехід на євро підтримують 52% естонців. Серед тих, хто не підтримує, - більшість із так званої російськомовної спільноти. Вони бояться стрибка цін через перехід на євро. Їх уособленням є бабуся із іншого випуску новин, яка цілком могла би бути прихильницею київського мера Черновецького, аби жила в Україні. Вона каже: "Нас обдурять, як і раніше." Щоб цього не відбулося, за півроку до переходу на євро, тобто, від липня цього року, і півроку після переходу на євро, ціни в естонських магазинах, ресторанах, кав'ярнях вказуються у двох валютах - кронах та євро, і покупці самі можуть рахувати, чи їх "обдурюють." Свій моніторинг провадить також і Союз споживачів, незалежна організація, що відстежує динаміку цін на "товари народного споживання". За останніми звітами цієї організації, вимоги про дублювання цін двома валютами виконують 72% компаній.

Етнічні естонці, якщо і не підтримують перехід на євро, то з ностальгічних почуттів до естонської крони, яка для багатьох і досі пов'язана зі здобуттям незалежності майже 20 років тому. Чесно кажучи, я й сама збережу кілька естонських центів із дубовими листочками - одним із символів країни. Але попри ностальгічні почуття до крони, згадую розмову із знайомими естонцями десь у квітні 2004 року - напередодні приєднання Естонії до ЄС. Тоді вони казали, що дуже добре усвідомлюють, що таке життя у союзі, навіть якщо він не Радянський. Але, казали вони мені тоді, у разі, як повториться ситуація 1939-1940 років, коли після підписання пакту Молотова-Ріббентропа Естонська Республіка припинила існувати лише за кілька днів, і була окупована СРСР, можна сподіватися на те, що хоча б хтось помітить зникнення держави-члена Євросоюзу. До того ж, якщо наприкінці 30-х економіки Естонії та Фінляндії були практично співставними, то у 1987 році ВВП на душу населення у Фінляндії становив 14 370 доларів, тоді як у радянській Естонії - 2 000 доларів на душу населення.

Поки я згадую цю розмову, на Euronews Андрус Ансіп веде далі - каже, що понад 80% естонської зовнішньої торгівлі припадає на країни ЄС, і що дві -третини розрахунків вже відбувається у євро, а відтак, перехід країни на євро спростить та пришвидшить ці розрахунки. Крім того, перехід на євро, за його словами, дозволить ще більше спростити процес залучення іноземних інвестицій в Естонію. Утім, у другій половині 90-х з усіх країн Центральної та Східної Європи Естонія отримала найбільше іноземних інвестицій у розрахунку на душу населення. За оцінками експертів Світового банку, вона також входить до першої десятки у рейтингу із легкості ведення бізнесу серед 162 країн світу.

Чи справдяться прогнози естонського прем'єра - можна буде перевірити менше, ніж за рік. А поки що те, що Естонія приєднується до зони євро, свідчить, що її головні економічні показники відповідають Маастрихтським критеріям - а це, передусім, мінімальний дефіцит бюджету, мінімальна інфляція і стабільність курсу. Хоча за попередній кризовий рік інфляція в Естонії сягнула рекордних 10%, цього року уряду вдається утримувати навіть невеличку дефляцію - 0.4%. Крім того, традиційна жорстка бюджетна політика естонського уряду, яка у передкризові роки дозволяла утримувати профіцитні бюджети, а під час кризи підтримала стабільність естонської економіки, на відміну від її сусідок - Латвії та Литви, які провадили більш м'яку політику бюджетних витрат, за яку тепер розплачуються, позичаючи мільярди у МВФ. Ще одну вимогу Маастрихтських угод - стабільність курсу національної валюти, естонці, де-факто, виконують уже 18 років, жорстко прив'язавши крону спочатку до німецької марки, а згодом до євро.

Слухаючи естонського прем'єра, згадую, що і український прем'єр має бути у цей час в Таллінні. У випусках новин естонського телебачення - нічого, але, може, я щось пропустила. Між фінськими, німецькими, шведськими програмами та BBC і CNN знаходжу знайомий за картинкою і звуком черговий "ментовський" серіал. Це телеканал Інтер+, на якому згодом з'являються українські новини російською мовою. Що тут скажеш? Не просто вчорашні обличчя, а обличчя з іншого життя. Хіба для них щось значать слова естонського прем'єра про те, що якщо Естонія чогось і навчилася у процесі приєднання до ЄС, так це того, що справжні реформи відбуваються передусім для користі власних громадян, а не для виконання вимог ЄС. Дарма я порушила свій принцип не дивитися новини у відпустці.

Звісно, я не сприймаю Естонію виключно у рожевому кольорі. Бабуся, що продавала скромні букетики та плетені власноруч маленьки пін'єтки біля воріт Віру в самому центрі Талліна, знаю, могла б розповісти іншу за настроєм історію. Але відвідавши Естонію кілька разів, не можна не помічати стійких змін на краще.

За 10 років мого знайомства із Прибалтикою, я назбирала колекцію пояснень, чому Україна не змогла розділити її шлях після здобуття незалежності. Дехто пояснює це розмірами балтійських країн, - мовляв, маленьким державам завжди легше мобілізуватися і змінити курс. Інші вважають, що справа в тому, що вони менше за нас зазнали радянську систему, і що на початок 90-х в цих країнах ще жили люди, які пам'ятали, як було до "совєтів." Але насправді всі три прибалтійські республіки, дарма, що видаються однаково блондинисто-незворушними для нас, є дуже різними. Естонські середні зарплати та пенсії суттєво відрізняються від латвійських та литовських. Середня естонська зарплата складає близько 822 євро проти 632 євро у Латвії та 595 у Литві. Середня державна пенсія в Естонії складає 305 євро, тоді як у Латвії - 250, а у Литві - 216 євро на місяць.

Від когось чула ще одне пояснення - після "визволення" Радянською армією, відсоток російськомовного неселення в Естонії був набагато меншим, аніж в Латвії та Литві. Навряд чи це є вичепним поясненням, але щось у ньому є.

Думка четверта, прикордонна

На користь цього аргументу свідчать мої останні "прикордонні" враження від цієї відпустки в Естонії. Літак Estonian Air починає злітати. Лунає звичне прохання відключити всі електронні прибори. Мій російськомовний сусід позаду починає телефоном з'ясовувати у дружини якийсь номер в Україні. Вона диктує йому всю телефонну книжку. Зробити зауваження? Але людина явно поводиться за принципом "закони написані для дурнів, а я не дурень." Нарешті, правильний телефон продиктовано, він радісно повідомляє дружині "Ми вже злетіли," і відключає телефон. Решту півтори години у повітрі він розповідає своєму сусіду про те, як естонці "пресують" російськомовних співгромадян. Монолог лунає достатньо голосно, аби і я слухала все про те, як "лікарів із золотими руками змушували вчити ту кляту естонську." Чому лікарі із золотими руками не повернулися до Росії, де вони б легко знайшли роботу і їх ніхто б не змушував вчити естонську, і чому не можна вивчити мову країни, яку ти вважаєш кращою, якщо ростиш там дітей, залишилося таємницею. Риску під цим монологом підбила фраза про те, що "онука, хоч і знає російську, не хоче нею розмовляти."

А потім все розгортається, як у плівці, що грають з кінця на початок. Черга на паспортний контроль, очікування пошматованої валізки, стіна із чоловіків у "треніках", які вигукують "таксі, девушка, таксі," очікування викликаного телефоном авто, водій, який одночасно курить, слухає Русське радіо, говорить по одному мобільному телефону, а на другому набирає смс-ку. Ми з'їжджаємо з бориспільської траси, де ще можна було ледве розрізнити характерний "ш-ш-ш-ш" нормальної дороги. Ми ледь не потрапляємо в аварію, після чого я наважуюсь попросити заховати всі телефонии до мого під'їзду. Далі - німа сцена. Здрайстуй, Родіна!

http://www.pravda.com.ua/bbc/2010/10/14/5475139/

[Feodor]

Зануда, она Зануда и есть. Типичный кусок пропаганды.
Странно, что у меня никогда в Борисполе никто не резал чемоданов и ничего оттуда не воровал (кроме двухсот гривен один раз за полтысячи вылетов)...
А про подорожание после перехода на Евро знают все. Недавно мне про это говорил один знакомый венгр. А отношение этой нации, родственников эстонцев, к Евросоюзу хорошо выразили постановщики бойтовского "Мефистофеля" в Венгерской национальной опере: там сатана во время "вальпургиевой ночи" махал ЕСовским флагом...

[RomUA]

тоесть венгры родственники эстонцев?

[Юлиана657]

тоесть венгры родственники эстонцев?

И на цьому ГИЕНИЙ наш зник кудись...


А мне вот это понравилось: " "Эстония ощущает себя ребёнком, сданным в детский дом, которому предоставилась возможность, наконец, найти сразу двух мам, Европу и Америку, которые вот-вот прижмут к груди и вознаградят за все страдания";

Нам бы так!

[Feodor]

тоесть венгры родственники эстонцев?

Ага. Угро-финская группа.